Warning: Undefined variable $post_id in /home/beauty31/scarch.kiev.ua/www/wp-content/themes/arhiv/template-parts/content-single.php on line 38
https://akperbinalitasudama.ac.id/
https://akfisstlukastomohon.ac.id/
https://akbidjakartamitrasejahtera.ac.id/
https://akperpemkabacehtenggara.ac.id
https://aklpemprovsumsel.ac.id/
https://poltekkessbengkulu.ac.id/
https://akabidartakabanjahe.ac.id/
https://atrowidyadharma.ac.id/
https://akbidhafsyahmedan.ac.id/
https://akbidindahmedan.ac.id/
https://akbiddelhusdelmed.ac.id/
https://akperharapanmamadeliserdang.ac.id/
https://stmiktrigunapati.ac.id/
https://akbidikabinalabuhanbatu.ac.id/
https://akbidbungabangsaaceh.ac.id/
bapomi banyuasin
bapomi batam
bapomi batanghari
bapomi batubara
bapomi bengkalis
bapomi binjai
bapomi bireuen
bapomi bukit tinggi
bapomi dharmasraya
bapomi dumai
bapomi gayolues
bapomi jambi
bapomi labuhan batu
bapomi lahat
bapomi langkat
bapomi lubuklinggau
bapomi nias
bapomi palembang
bapomi pasaman
bapomi pidie
bapomi Prabumulih
bapomi samosir
bapomi sijunjung
bapomi simalungun
bapomi simeulue
Belajar Kebun
Belajar Tani
belongsthey
berita bali
berita jatim
berita satu
bernas
bisnis
bogor tribun news
boots rover
brilio
burndeniers
canada person
Адміністративно-територіальний поділ
Голов’ятине – cело, центр сільської ради Смілянського району Черкаської області. У ХІХ столітті село Сунковської волості Черкаського повіту Київської губернії.
Голов’ятинській сільській раді підпорядковані села Гуляйгородок і Малий Бузуків.
Cело відноситься до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров’я (Наддніпрянщина).
Історія
Назва села має місцевий географічний термін. Він означає “круглий отвір на поверхні болота”. У переносному значенні – “місце смерті на болоті”, від давньоруського слова “Головль” – “убитий”.
Стародавні гаті біля села, яри свідчать, що здавна в цих лісистих місцях були хутори, які служили притулком від ворога. Поблизу села виявлено городище і могильник бронзового століття, поселення скіфських часів.
Про походження назви села існує кілька переказів. За одним з них ще з давніх часів на невеликій річці оселився козак за прізвиськом Голоп’ятий. Він був бідний, і щоб зберегти взуття, ходив переважно босий. Незабаром річка, біля якої він жив, отримала назву Голоп’ятка, а згодом і поселення, яке утворилося поблизу цієї водної артерії. Спочатку це був хутір Голоп’ята, який згодом трансформувався в Голов’ятине.
Друга версія говорить про те, що нібито в основі початкового топоніма лежить давньоруське дієслово «ловити рибу», «полювати».
Вперше село згадується в письмових джерелах XVI-XVII ст. під назвою Олов’ятин, на польському “Golopiatyn”.
У 1804 р. Іван Неплюєв купив село в графа Самойлова. У 1864 році в селі проживало 986 осіб. Була Успенська церква, побудована ще в 1730 р. У 1858 р. Голов’ятине купив полковник Нейман.
У 1918 р. 750 жителів села виступили проти австро-німецьких окупантів.
У радянський період в селі працював колгосп «Батьківщина», восьмирічна і дві початкові школи, фельдшерсько-акушерський пункт. За мужність, виявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, 92 жителя нагороджені орденами і медалями.
Карти
