Вільховець

Адміністративно-територіальний поділ села Вільховець

Вільховець – село, центр сільської ради Богуславського району Київської області. У ХІХ столітті село Канівського повіту Київської губернії.

Вільховецькій сільській раді підпорядковані села Калинівка, Половецьке і Семигори.

Село відноситься до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров’я (Наддніпрянщина).

Історія села Вільховець

Поселення розташоване серед вільхових заростей, які раніше тут густо росли. Можливо, вони і дали назву селу.

Поблизу Вільховця виявлені залишки двох городищ, тут знайдено срібний зливок – гривню часів Київської Русі. Біля Половецького досліджені давньоруський могильник, поселення і городище IX-XII ст.

vilhovec-1

У липні 1668 в Вільховці відбулася битва між запорізькими козаками на чолі з Іваном Сірком і татарами, які в цій битві були розгромлені.

Перша письмова згадка про село датується 1700 роком, коли була побудована церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці (нині діюча) – про це свідчить запис у церковній книзі. У 1790 році тут було 117 дворів і 923 жителя (у 1970 р – +1156 жителів). Основне заняття населення – землеробство і тваринництво.

Успенська церква
Успенська церква, 7.07.2013

У 1919 р. в селах Вільховець, Семигори, Калинівка, Половецьке була встановлена радянська влада.

У 1922 р на території сільської ради створені перші колективні господарства – комуни, в які входили окремі селянські родини.

У 1930 – х роках були організовані: в Семигорах – колгосп «Зірка», в Вільховці – колгосп ім. Молотова, ім. Петровського, ім. Сталіна.

vilhovec-3

За часів репресій засуджені і згодом реабілітовані Юрій Євтухович Половець і Сава Федорович П’ятниченко.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. у Вільховці померло понад 70 осіб, в Семигорах – 65, в Половецькому – 108.

24 липня 1941 Вільховець був окупований гітлерівцями. Вже 7 серпня населений пункт звільнили радянські танкісти, але 11 серпня німецькі війська знову зайняли село, встановивши окупаційну владу.

Центр села
Центр села
Пам'ятник загиблим воїнам
Пам’ятник загиблим воїнам визволителям

На примусові роботи з Вільховця німцями було вивезено 186 молодих людей, з Семигор – 92 людини.

6 лютого 1944 року радянські війська звільнили Семигори, а 9 лютого – Вільховець. При звільненні Вільховця відзначилися старший лейтенант Світко, сержант А. Сокіл, бійці А. Юрковський, П. Шаров.

З фронтів війни не повернулося 310 воїнів – земляків з Вільховця, Семигор, Половецького, Калинівки, їх імена увічнені пам’ятними знаками, встановленими в селах Вільховець і Семигори.

Пам'ятник воїнам односельчанам
Пам’ятник загинувшим воїнам односельчанам
Бібліотека
Бібліотека

У 1972 р. Вільховецький колгосп ім. Горького було об’єднано з Москаленківським ім. Шевченко в колгосп ім. XXIV з’їзду КПРС (з 1989 р. – колгосп ім. А. Синівського, з 1995 р. – СТОВ «Вільховець»).

У 1996 р. відокремилися Москаленки та Семигори. Утворено СТОВ «Мрія», в Семигорах – СТОВ «Семигори», яке проіснувало до 2008 р. Станом на 2010 р. тут працюють 7 фермерських господарств.

В с. Вільховець народилися заслужені вчителі України Ю.М. Половець і І.Г. Коршак.

Станом на 2010 р. в селах Вільховецької сільської ради працюють: школа, Будинок культури, клуб, 2 бібліотеки, аптека, ФАПи, 2 бари, 5 магазинів.

Похилевич Л. І. Сказання про населені місцевості Київської губернії 1864 року

Вільховець, село розкидане по горам, ярам і болотистих місцях з колись вільховим лісом, нині вже винищеним. Воно в 8-ми верстах від Богуславля на схід, біля струмочка, з що тече з Семигор, має багато загат і впадає в Рось з лівого боку. Жителів 1448; в 1790 році в 117 дворах  налічувалося 923 жителя. Поблизу села над Россю знаходиться укріплене валом місце, в якому, за переказами, навколишні мешканці витримували облоги від набігавших Татар і Поляков.

Церква Свято-Михайлівська, дерев’яна. У візиті Богуславського деканату 1746 року говориться, що вона побудована в 1743 році біля старої занедбаної церкви 1700 року. По штатах знаходиться в 5-му класі; має указану пропорцію землі. Церква ця, як і всі навколишні, вважалася уніатського з 1739 по 1768, а потім з 1781 по 1795 рік.

Пам’ятники містобудування і архітектури УРСР 1983 року

Успенська церква, середина XIX ст. Розташована на високому, який панує над селом пагорбі, на місці колишньої XVIII ст. Церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, Дев’ятизрубова, п’ятиголова. Центральні, більш високі зруби, увінчані гранованими куполами на високих барабанах. Гілки хреста завершуються портиками з двома спареними колонами. Стіни прорізані великими вікнами. В інтер’єрі зруби з’єднуються напівкруглими арками-вирізами. Збереглися тематичні розписи XIX ст. на стінах бічних зрубів. Пам’ятник є рідкісним на Київщині зразком дев’ятикамерного храму зі складною композицією об’ємів. Будучи зразком української дерев’яної архітектури XIX ст., він має істотне містобудівне значення.

Село Вільховець на карті

Кількість коментарів: 1

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *