Адміністративно-територіальний поділ
Будище — село, центр сільської ради Звенигородського району Черкаської області. У ХІХ столітті село Пединівської волості Звенигородського повіту Київської губернії.
Авторські замітки Олексій Сидорук був у селі 2 травня 2012
Під час своєї першої поїздки туристичним маршрутом «Батьківщина Тараса Шевченка» ми проїхали поворот на Будище і вже не стали повертатися. Вдруге Будище вже було обов’язковим для відвідування.
Можливо, від новизни вражень, але село видалося найцікавішим серед усіх сіл Звенигородщини, пов’язаних із життям Т.Г. Шевченка.
Біля дороги, яка веде до села, знаходиться найвідоміший на Черкащині вітряк. Він є єдиним млином у Звенигородському районі і у Черкаській області рідкісного для центральної України голландського типу.
У самому селі знаходиться колишня літня резиденція Енгельгардтів, де зберігся одноповерховий особняк оточений затишним парком. Тут, у 1828—1829 роках, Тарас Шевченко служив козачком.
У парку збереглися два величезні дуби, так звані «Дуби Шевченка». За переказами в дуплі одного з них Шевченко ховав свої малюнки, які він змалював з картин, що прикрашали панські покої.
Окрім дубів у парку збереглися каштанові алеї та аллея тополів. Закінчується парк великим ставком, на березі якого звели простору альтанку.
Історія
Назва села походить від слова «буда». За допомогою буд виготовляли деревне вугілля, поташ, із спеціальної буди-гути виготовляли скло. На лісових промислах почали виникати поселення, переважно з кріпаків, які тікали від своїх панів та із селян із розорених татарами сіл.
У 1630-1640 р.р. виникло с. Будище. У 1740 р. у Будищі налічувалося 70 дворів. П. Енгельгардт, отримавши у спадок Будище та сім сіл, у 1828 р. збудував у селі маєток. У 1828-1829 рр. у Енгельгардта служив козачком юний Тарас Шевченко. На той час збереглися три дуби, які називають Шевченковими. За переказами, у дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.
До реформи 1861 р. у селі було 156 дворів. У 1852 р. спадщина Енгельгардта була поділена між дружиною та трьома синами. Будище отримав юнкер Петро. У 1870 р. у селі збудовано новий житловий будинок. На дочці Петра — Наталії одружився Мосаковський. який взяв управління маєтком. У 1913 р. він збудував двоповерхову школу. До радянської влади село ділилося на дві частини — «Правда» та «Несправедливість», де жили відповідно багаті та бідні.
З 1937 р. у колишньому маєтку Енгельгардта працювала школа. У 1957 р. у ній створено будинок для жінок похилого віку, який у 1973 р. реорганізовано до інтернату для психічно хворих.
У Будищах народився Ю.Є. Тютюнник – український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР; Т.І. Осадчий – український економіст та земський статист ліберально-народницького спрямування; А.Ю. Романенко, викладач Чернівецького університету, поет.
На території села працює: ПСП ім. Шевченка, школа, клуб, бібліотека, ФАП, будинок-інтернат. 2004 р. село газифіковане. Колишню садибу Енгельгардтів та парк включено до Національного заповідника ім. Т.Г. Шевченка.
