Warning: Undefined variable $post_id in /home/beauty31/scarch.kiev.ua/www/wp-content/themes/arhiv/template-parts/content-single.php on line 38
https://akperbinalitasudama.ac.id/
https://akfisstlukastomohon.ac.id/
https://akbidjakartamitrasejahtera.ac.id/
https://akperpemkabacehtenggara.ac.id
https://aklpemprovsumsel.ac.id/
https://poltekkessbengkulu.ac.id/
https://akabidartakabanjahe.ac.id/
https://atrowidyadharma.ac.id/
https://akbidhafsyahmedan.ac.id/
https://akbidindahmedan.ac.id/
https://akbiddelhusdelmed.ac.id/
https://akperharapanmamadeliserdang.ac.id/
https://stmiktrigunapati.ac.id/
https://akbidikabinalabuhanbatu.ac.id/
https://akbidbungabangsaaceh.ac.id/
bapomi banyuasin
bapomi batam
bapomi batanghari
bapomi batubara
bapomi bengkalis
bapomi binjai
bapomi bireuen
bapomi bukit tinggi
bapomi dharmasraya
bapomi dumai
bapomi gayolues
bapomi jambi
bapomi labuhan batu
bapomi lahat
bapomi langkat
bapomi lubuklinggau
bapomi nias
bapomi palembang
bapomi pasaman
bapomi pidie
bapomi Prabumulih
bapomi samosir
bapomi sijunjung
bapomi simalungun
bapomi simeulue
Belajar Kebun
Belajar Tani
belongsthey
berita bali
berita jatim
berita satu
bernas
bisnis
bogor tribun news
boots rover
brilio
burndeniers
canada person
Адміністративно-територіальний поділ
Лебедівка — село, центр сільської ради Кам’янського району Черкаської області. У ХІХ столітті село Теплинської волості Чигиринського повіту Київської губернії. Лебедівській сільській раді підпорядковане селище Копійчана. Село належить до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров’я (Наддніпрянщина).
Історія
Село виникло в кінці XVII століття. Існують дві легенди про його походження. Згідно з першою, територія сучасного села колись була озером, поруч з яким проживав старий чоловік, який займався розведенням лебедів. Через це його називали Лебеденко. За іншою версією, озеро було домівкою для великої кількості лебедів.
На південних околицях села знайдено кам’яні сокири, скребки, зернотерку, бивні мамонта та ін. Бивні, знайдені жителями Лебедівки В.Д. Зайченком та І.А. Козорезом, передано до Київського історичного музею. За висновком Одеського археологічного музею Академії наук Української PCP, поселення існувало на місці села понад 5000 років тому. В епоху розквіту Київської Русі Лебедівка була географічним кордоном на стику з тюркськими кочівниками північного Причорномор’я — печенігами та половцями.
Минуле Лебедівки на початку ХІХ століття тісно пов’язане з Кам’янкою через родину Давидових, яка володіла землями Лебедівки. Давидови підтримували декабристів, а також відзначалися важливим впливом на життя та творчість видатних постатей, таких як Олександр Пушкін та Петро Чайковський. Згідно із свідченнями Анни Богоявленської, жительки села Лебедівка, Чайковський відвідував Лебедівську економію Давидових. Юрій Давидов, племінник композитора, зазначав, що те, що Чайковський побачив у Лебедівці, той відобразив у своїх творах, зокрема, створивши “танець маленьких лебедів”, який в подальшому став прототипом всесвітньо відомого “Лебединого озера”.
У червні 1906 року селяни висловили своє невдоволення царським урядом. Спротив розпочався одночасно в Лебедівці та інших селах району, де люди відмовились працювати, вимагаючи четвертого та п’ятого снопа.
У лютому 1918 року до села прийшли німці. У країні точилася громадянська війна. У травні 1919 року на село напала банда Григорова, що висунула гасло «За народну владу без комуністів». Тогорішнього серпня його захопили Денікінці, які відновили дореволюційні порядки. У січні 1920 р. в селі встановлено радянську владу.
У листопаді-грудні 1929 р. почалася масова колективізація.
У 1932-1933 pp. село пережило важкі часи Голодомору, голодною смертю померло 230 людей.
Великих втрат зазнала Лебедівка у роки Великої Вітчизняної війни. За роки окупації на примусові роботи було вивезено 31 особу. Замучено у гестапо голову сільради П.Г. Тетеру. Розстріляно за зв’язки з партизанами Г.К. Овдієнко. Під час Корсунь-Шевченківської битви загинуло 4 воїни — жителі села.
Визволяючи с. Лебедівка. загинув гвардії сержант Є. Іванов та його 44 фронтові побратими. Загалом із села пішло на фронт понад 250 людей. Не повернулися з війни понад 90 людей. 26 січня 1944 року село було звільнено від німецьких загарбників військами 2-го Українського фронту.
Станом на 2010 рік на території села працюють загальноосвітня школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, філія Ощадбанку, поштове відділення зв’язку, продовольчі та промтоварні магазини, лазня. У центрі села оновлено парк, реставровано церкву, до кожного будинку підведено природний газ.
