Адміністративно-територіальний поділ
Грищинці – село, центр сільської ради Канівського району Черкаської області. У ХІХ столітті село Пшенічніцької волості Богуславського (Канівського) повіту Київської губернії.
Cело відноситься до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров’я (Наддніпрянщина).
Історія
За переказами старожилів, які передавалися з вуст у вуста, назва села походить від його засновника козака Гришко, який першим оселився в цих місцях, тікаючи від гніту польської шляхти. Не встановлено точно, коли заснований цей населений пункт, але згідно з переказами, – десь на початку XII ст.
Вперше про село Грищинці згадується в «Сказаннях про населені місцевості Київської губернії» Лаврентія Похилевича, виданих в 1864 р. В Грищинцях проживало 840 жителів, землі було тисяча п’ятсот сорок два гектара. Перейшло село в спадок від дійсного статського радника Григорія Тарновського двом поміщицям: княгині Шіренській-Шахматовій і Олександрі Юзефович, яка продала свій маєток в 1861 р. Петру Борщівському з 87 кріпаками. Шіренська-Шахматова мала 266 душ кріпаків. Землі переходили від одного поміщика до іншого, останнім з яких був Фралов.
За переказами, за часів Коліївщини в грищинських ярах і лісах ховалися повстанці-гайдамаки і звідти здійснювали свої напади на польську шляхту і українське панство. Збереглося урочище під назвою Городище, яке, за переказами, було центром повстанців. Громадянська війна не пройшла і с. Грищинці. Частина селян пішла в партизани. На боці більшовиків воював і житель села Сидоренко Гнат Федорович, який нагороджений орденом Бойового Червоного прапора.
Модерний вітряк середини XX століття за проектом В. Стрільця, 24.06.2012 р.
У 1932-1933 рр. село страждало від штучного голоду. Відбувалася колективізація, люди залишалися без зерна. Вимирали цілі сім’ї. Під час голодомору в селі померло близько 150 жителів.
У роки Великої Вітчизняної війни відзначився молодий лейтенант Іван Пименович Падолка, уродженець села Грищинці. За мужність в боях з німецько-фашистськими загарбниками він нагороджений медаллю «За відвагу» і орденом Червоної Зірки. Разом зі своїм підрозділом Падолка пройшов з боями всю правобережну Україну, Карпати, Румунію і Трансільванію.
Брати Романюки Іван Михайлович і Петро Михайлович були в селі зв’язковими партизанського загону. За проявлений в боях героїзм і відвагу 68 грищинців нагороджені орденами і медалями.
Багато лиха і страждань зазнали Грищинці в дні тимчасової окупації. 104 воїна уродженців села загинуло смертю хоробрих, захищаючи рідну Вітчизну. Німці розстріляли комуністів і активістів села. 70 юнаків і дівчат насильно вивезені до Німеччини. З 350 будинків уціліло 81. Село було звільнено від фашистських загарбників у грудні 1943 р.
За видатні заслуги в галузі сільськогосподарського виробництва багато жителів села нагороджено орденами і медалями: це Н.К. Ситник, В.П. Пустовіт, І.П. Зозуля, М.В. Письмак, М.Г. Дармокрік, Н.М. Ковтун, Г. І. Штефан.
У селі функціонують школа, Будинок культури, бібліотека, ФАП, магазини. На землях сільської ради діє ПСП ім. Шевченко.
Похилевич Л. І. Сказання про населені місцевості Київської губернії 1864 р.
Грищинці село біля струмка Бобриці, в 10-ти верстах від Канева, між селами Бобриця і Тростянець. Жителів обох статей – 840; землі з лісом – 1542 десятини. Належить (як спадок від дійсного статського радника Григорія Тарновського) двом поміщицям: княгині Наталії Олександрівні Ширинській-Шихматовій і Олександрі Юзефович. Остання частина 16 лютого 1861 р. продана Петру Івановичу Барщевському. До неї приписано 87 ревіз. душ, тоді як до першої 266 душ з пропорційною кількістю землі.
Церква Троїцька дерев’яна, 7-го класу, землі має указану пропорцію. Про час побудови її у візиті 1792 року йдеться: «коли тут заснована церква немає вапна. Люди казали, що 60 років тому тут була невелика церква з солом’яною стріхою, на місце якої була поставлена міцна, але її близько 1780 р. запалила блискавка. У1783 після указу духовного начальства, біля колишньої дзвіниці з коморою і куполом прибудована капличка, в якій священики з 1792 року здійснювали богослужіння.
На старому ж місці, де згоріла церква, 1785 року закладена нова в ім’я Св. Трійці, закінчена в 1800 р. Однак з попередніх візитів за 1741 і 1746 роки видно, що Гріщинська церква була побудована в 1725 році, що вона була з трьома куполами покритими соломою, що священиком при ній з 1732 року залишався Кіндрат, посвячений у Києві, а з 1741 року Кирило Миколаєнко – уніат і, нарешті, що парафіяльних будинків до неї було приписано: 40 в Грищинцях і 20 в Тростянці.
Попередні підсумки демографічного перепису 1920 року в с. Грищинці
Кількість жителів – 2100
Кількість переписаних господарств – 383
