Таганча

Адміністративно-територіальний поділ села Таганча

Таганча (укр. Таганча) – cело, центр сільської ради Канівського району Черкаської області. У ХІХ столітті містечко Таганчанської волості Богуславського (Канівського) повіту Київської губернії. Таганчанській сільській раді підпорядковане село Поташня. Cело відноситься до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров’я (Наддніпрянщина).

Історія с. Таганча

Історія села починається з часів захоплення татаро-монголами в 1239 Канева і навколишніх місць. Тут знаходилося село в якому жили люди (поляни), назва його не збереглося. Перші письмові згадки про с. Таганча відносяться до XIV ст. Саме слово татарського походження «таган» – трикутник, залізна підставка з ніжками, на якій варять їжу розкладаючи під нею вогонь, дало нинішню назву села. З археологічних пам’яток в селі є залишки курганів або могильників, в яких знаходили знаряддя для прання, предмети побуту, озброєння, прикраси людей далекого минулого.

Таганча
«Таганча». Малюнок Наполеона Орди, середина XIX ст.

Жителі с. Таганча брали активну участь в селянських і козацьких повстаннях під керівництвом Павлюка, Скидана, Гуні в 1637-1638 рр., проти польської шляхти в період національно-визвольної війни 1648-1654 рр., гайдамацькому повстанні «Коліївщина».

З кінця XVIII ст. Таганча стає власністю польської шляхти Понятовських. З 1800 р. графу Йосипу Понятовскому належало 9710 десятин землі, містечко Таганча, а також 15 навколишніх сіл. У 1805 він почав будівництво суконної фабрики – однієї з найбільших в Україні за кількістю та якістю виробленої продукції. Поміщик Понятовський мав також великий шкіряний завод, продукція якого продавалася в Київській, Волинській і Херсонській губерніях. Він же вперше в Україні у 1846 р. в с. Поташня побудував цукровий завод.

Таганча
Таганча 24.06.2012

17 жовтня 1882 року в с. Таганча було відкрито двокласне сільське народне училище за клопотанням волосного сходу. До 1917 р. с. Таганча – волосний центр Канівського повіту. Центром сільської ради село стало у 1931 р., до цього було районним центром, в який входило 19 сільських рад.

У 1926-1929 рр. в селі існувало декілька товариств по спільному обробітку землі. В листопаді 1929 р. створено колгосп, який отримав назву «Згода».

В роки голодомору в селах Поташня і Таганча померло 820 осіб.

У роки Великої Вітчизняної війни близько 700 таганчан воювали проти ворога на фронтах і в партизанських загонах, більше 347 осіб загинуло, 285 чоловік нагороджені орденами і медалями за участь у визвольній війні.

Церква
Церква
Пам'ятник
Пам’ятник загиблим воїнам-односельчанам
Школа
Школа

Багато в селі працьовитих людей, які нагороджені орденом Трудового Червоного прапора – А.Г. Петренко, B.C. Корчак, І.І. Корчак. П.К. Панчоха, К.У. Жук, К.С. Кучеренко, M.B. Кірьяновський. У селі проживають матері-героїні: П.Ф. Горобець, K.M. Губенко. Н.Г. Дзюбан.

Вихідці з села: народний артист РРФСР, досвідчений педагог, професор Л.П. Савранський; відома радянська письменниця М.Я. Бессараб; Герой Радянського Союзу П.С. Шпак; повними кавалерами орденів Слави в період Великої Вітчизняної війни стали Г.Ю. Клименко і Д.Р. Коврига.

Станом нa 2010 рік на території села діють: загальноосвітня школа I-III ступенів, 3 бібліотеки, сільський клуб, Будинок культури, амбулаторія, дитячий садок, ФАП, 10 магазинів, Троїцька церква.

Нa землях працюють СТОВ «Петровського» та СФГ «Продальянс».

Опис Покровської церкви містечка Таганчі 1807 рік

Церква дерев’яна дубова з трьома верхами, покрита зверху гонтою дубовою позаломи, а від заломів до низу пошалевана шалевкою дубовою, без притворів з паламарнею. На одній хрестів залізних три. Дверей з замками залізними четверо. Вікон з залізними гратами дванадцять.

Карти села Таганча


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *