Софіївка

Адміністративно-територіальний поділ с. Софіївка

Софіївка – cело, центр сільської ради Черкаського району Черкаської області. У ХІХ столітті село Шелепуховської волості Черкаського повіту Київської губернії. Софіївській сільській раді підпорядковані села Гута Станіславчицька, Станіславчик і Шелепухи. Село відноситься до історико-етнографічного регіону Середнє Подніпров’я (Наддніпрянщина).

Історія села Софіївка

Історія села Софіївка нероздільно пов’язана з Мошногородищенським володінням графині Катерини Андріївни Балашової. Це володіння Балашовій (дівоче прізвище Шувалова) в 1884 р. подарував рідний дядько князь Семен Михайлович Воронцов. Його площа становила понад 40 тисяч десятин і вважалася величезним володінням південно-східного краю. Вперше про село згадується в 1494 р., коли воно було подароване (невідомо ким) черкаському наміснику Климу Олександровичу, потім перейшло до графів Моравських, які користувалися ним 250 років.

Початком існування села Софіївка вважають 1823 рік. Історія поселення така. У селі Кирилівка (нині Шевченковое) жили пани Енгельгарди. У селі Моринці група селян-кріпаків чимось завинила і пани наказали виселити їх з цього села. Селяни оселилися під лісом, поруч з нинішнім кладовищем. Оскільки ці переселенці були з Моринець, їх називали морянами, а згодом і поселення назвалося морянка. Переселенців тривалий час називали бандитами. І сьогодні в Софіївці можна почути назви: Бандитський куточок, Морянська вулиця.

Поступово морянка збільшувалася і стала вже не куточком, а селом. Саме в цей час графиня Катерина Балашова частину свого західного володіння передала Браницькій, їй належали села Кумейки, Березняки, Шелепухи, Михайлівка, Плюваки (нині Першотравневе), морянка (нині Софіївка), Комарівка (нині Станіславчик). Село морянка згодом перейменовано в Софіївку, про що в народі збереглася легенда. У Мошногірському лісі була велика конеферма, княгиня Браницька зі своєю дочкою Софією захотіли подивитися цю ферму. Софії дуже сподобався білий кінь. Вона попросила дозволу покататися на ньому. Біг рисака був швидкий. Тут несподівано шлях перетнула якась звірина, зляканий кінь понісся в хащі. Юна Софія не втрималася, випала з сідла і вдарилася. Княгиня в пам’ять про дочку назвала Морянку її іменем. Ось так Морянка стала Софійкою, а згодом трансформувалася в Софіївку.

Село поступово збільшувалася, забудовувався. Спочатку утворилося дві широкі вулиці. На вулиці з північного боку стояло три вітряних млини, а на тій, що була з південного боку – чотири вітряних млини. Ці дві вулиці були дуже широкі, приблизно до ста метрів шириною.

У 1848 р. в Софіївці гостював у двоюрідної сестри видатний український поет Тарас Григорович Шевченко.

Після скасування кріпосного права в 1861 р. селяни працювали в панів як вільнонаймані. Революційні події початку XX ст. пройшли досить мирно. Під час НЕПу відкрилося декілька приватних магазинів. Утворилися і колективні артільні підприємства: артіль »Чобіт-Черевик», артіль бондарів, артіль з пошиття одягу, артіль лозоплетіння. Працювали млини-вітряні, млини і топчак. Згодом група селян придбала паровий локомотив, який перемелював зерно на борошно, виготовляв соняшникову олію. Працював невеликий цегляний завод. У 1925 р. будувалося приміщення семирічної школи.

У 1927 р. почалася колективізація. Ті, хто відмовлявся вступати до колгоспів, були розкуркулені. У селах створено три колгоспи: в с. Станіславчик – колгосп імені «XI з’їзду Райрад», в с. Шелепухи – колгосп імені Кагановича, в с. Софіївка – колгосп імені Т.Г. Шевченко.

Голодомор 1932 -1933 років забрав життя майже 50% жителів села. Не встигли селяни відійти після голоду, як почалися масові політичні репресії. Зокрема, бухгалтер промартілі «Бочкарьов» Б.А. Бочковський був розстріляний, а його дружина, вчителька Ольга, заслана на 10 років до Сибіру. Розстріляні також член ВКП (б) Е.М. Гайдук, колгоспники В.А. Верещинський і М.П. Верещинський, В.Л. Бєлік та ін.

У 1952 р. три колгоспи об’єдналися в один – імені Шевченка. Колгосп мав 1400 га орної землі, 900 га лісу, 360 га сінокосу і пасовищ. Почала відновлюватися соціальна сфера села: побудовані промислові і продуктові магазини, будинок культури, добудовано приміщення школи.

Сьогодні в с. Софіївка працюють дільнична лікарня, загальноосвітня школа I-II ступенів, будинок культури. У сфері обслуговування – 5 магазинів, кафе, аптека, ветеринарна дільниця. Для віруючих побудована в 1994 р. Свято-Михайлівська церква.

З 1994 р. усі села сільської ради газифіковані, майже до кожного дому підведений телефон. 210 жителів сіл нагороджені орденами і медалями.

Похилевич Л. І. Сказання про населені місцевості Київської губернії 1864 р.

Софіївка (зарахована до Шелепухського приходу Михайлівської церкви) в 1-й версті від Шелепухи на захід. Жителів – 435.

Село Софіївка на карті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *